«Помилкою» ніколи не назву! Не через те, що ти особливий…а через власний принцип №1 «НІКОЛИ НІ ПРО ЩО НЕ ЖАЛКУВАТИ!»…і ти не виняток! З тобою я відчула на шкірі, що таке, коли «не від тебе все залежить»…можливо ти «Досвід?»
Ні Ні Ні…. «Досвід» - це надто мізерно для усього, що я відчувала! У мого «досвіду» інші імена…і як не прикро, мені іноді соромно перед своїм вихованням в голос вимовляти цифру!
«Вчитель?»..хм…ну вже тепліше, але…Ти, впринципі, мене навчив, що люди можуть бути жорстокими! Що слово «рідний» давно знецінилось…що «кохають» по 25 раз за життя…а не так, як я мріяла до тебе. Усі інші навики, типу «Відпускати», «пробачати», «жити далі», «знаходити сили» я пізнавала без тебе…на одинці зі своїми блокнотами і миттєво прийнятими рішеннями…
Ну добре, добре…не хотіла в голос, але обіцяла собі «жодної прихованої істини»…Ти мені був «енциклопедією для дорослого життя». В твої руки я попала зовсім юною…не з одним оберемком рожевих окуляр. Ти вчив мене мовчки кохати…мовчки вмирати…ти намалював в моїй свідомості стільки варіантів «рольових ігор», що я вже звикла жити в постійних «любовних трикутниках»…
А знаєш…ти мені «сталевий хребет»….бо так, як ти мене ламав, іншим вже сили забракне…за це і вдячна, мабуть…»
Комментариев нет:
Отправить комментарий